Головна Українське козацтво Реєстрація

Вхід

Вітаю Вас Гість | RSSНеділя, 21.10.2018, 04:48
Меню сайту

Наші партнери
DIGITAL LAB STUDIO - розробник, видавець мобільних додатків та сайтів, фото-відео студія, рекламне агентство
LUMINOF - люмінофор, флуоресцент і світні фарби №1 в Україні!
COMPMAST - Комп'ютений сервіс, швидка комп'ютерна допомога №1 в Черкасах і Києві 0939133710, 0967545215, 0501373907
Автовикуп Черкаси і Україна №1 0939133710, 0967545215, 0501373907
Автовыкуп Черкассы и Украина №1 0939133710, 0967545215, 0501373907
TRUFEL - високоякісний трюфель і трюфельні продукти №1! Гриби трюфелі, трюфеля, трюфель в Україні!
Шафран — високоякісний органічний шафран за найкращою ціною! SHAFRAN - купити шафран №1 в Україні, шафран ціна!



Graffiti Decorations(R) Studio (TM) Site Promoter
Доски объявлений, бесплатные объявления, дать объявление - 495ru.ru МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Украина онлайн
український каталог Каталог сайтов Украины
Каталог
сайтів України Топ Україна, Рейтинг та каталог українських веб-сайтів регистрация сайта в каталогах ремонт квартиры своими руками

Реклама від Google

Додати сайт

Навігатор

Становлення козацтва в Україні

Після падіння Києва у 1240 р. ареною головних подій в історії України стали західні землі - Галичина і Волинь. Але до кінця XVI ст. на сході знову виникає епіцентр історичних рухів - і ми знову повинні звернутися до земель, які лежать в басейні Дніпра і весь цей час перебували в запустінні.

Власне, саме цей віковічний рубіж між осілими і кочовими народами, широке, величезне пограниччя, своєрідна зона безпеки, периферія цивілізованого світу і називалася тоді Україною, тобто землею у краю. У нас цікавить епоху боротьба з кочівниками розгорілася тут з новою силою, а релігійне протистояння християн і мусульман ще й підливав масла у вогонь. Цей вічний бій, бій не на життя, а на смерть, хвилювало, притягував, вабив багатьох молодих і сильних чоловіків з мирних західних районів, що опинилися в той самий час під гнітом кріпосного права. Життя в рабстві люди воліли небезпеки пограниччя та смерть в бою. Так з'являється новий стан - колоністи-козаки, первинна мета яких полягала в тому, щоб відтіснити татар далі на південь і таким чином забезпечити можливість господарського освоєння районів пограниччя.

Але в міру того як відточувалися козацькі шаблі і військову майстерність їх мобільних, добре організованих загонів, у міру того як наповнювалися землі України чутками про захоплюючі дух козацьких перемоги над ордами татар і турків оттоманських - українське суспільство починало бачити в козаках не тільки борців з мусульманською загрозою , але і своїх захисників від релігійних домагань і соціально економічного гніту польської шляхти.

Поступово козаки висуваються в авангард українського суспільства і опиняються глибоко залученими до рішення його головних проблем. Ось так і вийшло, що замість природного лідера - дворянства, втраченого в результаті полонізації, Україна отримала керівну і спрямовуючу силу в особі козацтва.

Козаки

І все ж символом нового суспільства, що утворився на широких рівнина Придніпров'я, стало абсолютно незвичайне стан, яке могло з'явитися тільки на дальньому кордоні, - козацтва. Слово «козак» тюркського походження. Так називали людей вільних, тобто нікому не належали, ні від кого не залежали, не мали чітко визначеного місця в суспільстві і тому що віддавали перевагу селитися на безлюдних околицях.

Слов'янські козаки вперше з'явилися в 1480-х роках, але лише з розвитком кріпосного права в середині XVI ст. число їх починає стрімко зростати. Саме селяни-втікачі спочатку і складали основну масу козацтва - хоча були тут і городяни, і попи-розстрига, і дворяни, які шукають грошей або пригод. Часто козаками ставали поляки, білоруси, росіяни, молдавани та навіть татари. Але переважна більшість тих козаків, що селилися по Дніпру, були українці. Східне, на берегах Дону, в той же час виникає російське козацтво.

Первісне пристрій

Йдучи далі на південь, де їх поки ще не могла дістати будь-яка влада, козаки селилися понад Дніпром і його південних приток - нижче Канева та Черкас (на той час це були невеликі прикордонні застави). На цих щедрих, але небезпечних землях вони організовували так звані відходи - заняття полюванням і рибальством. Крім цього, вони випасали коней і худобу. Ці-то тривалі сезонні експедиції в степ і стали прообразом майбутньої козацької організації. Вирушаючи в Дике поле, козаки обирали отамана - найдосвідченішого, сміливого і кмітливого. А щоб краще захищатися від татар дружніше діяти на полюванні і в рибальському промислі, розбивалися на ватаги - невеликі тісно згуртовані загони. З часом козаки стали влаштовувати в степу вже не тимчасові, а постійні укріплені табори - січі. У кожній такій січі тепер уже круглий рік перебував свій маленький військовий гарнізон. Так «козакування» ставало для багатьох постійним заняттям і способом життя. Королівські старости прикордонних областей не на жарт хвилюються. Ще б пак: раптом звідки не візьмись валяються озброєні і нікому не підлеглі люди, які до того ж відкрито хизуються презирством до можновладцям! Втім, ці ж самі старости швидко зметикували, як отримати вигоду і з «вільного» козацтва. Адже козак зі своєю - будь то всього віз риби або шкурка хутрового - все одно нікуди не подінеться, а прийде до міста. Ось тут-то і можна обкласти його податком з продовольства (до речі, ніякими законами королівства не передбаченим). Магнати, яким належала ініціатива військового об'єднання козацтва, були вихідцями з небагатьох що залишилися не ополячених православних пологів української знаті. Серед них найбільш знаменитий канівський староста Дмитро («Банда») Вишневецький. Його карколомна кар'єра і гучна слава часто заважають історику судити про те, що ж в легенді про Байду - чистий вимисел і що - історичний факт. Як би там не було, достовірно одне: саме Вишневецький у 1552-1554 рр.. об'єднав розрізнені козацькі ватаги і збудував на о. Мала Хортиця, стратегічно вигідно розташованому за дніпровськими порогами, форт, який повинен був стати сильним заслоном проти татар. Таким чином і виникла Запорізька Січ - колиска українського козацтва. Незабаром після цього Вишневецький очолив цілий ряд козацьких походів на Крим і навіть наважився напасти на оттоманських турків. Коли ж Річ Посполита відмовилася підтримати цей антимусульманські «хрестовий похід», Вишневецький подався до Московії, звідки продовжував свої набіги на Крим, Втім, і там щось йому не сподобалося, і, повернувшись в Україну, він зайнявся Молдовою. Це була фатальна помилка Вишневецького: молдавани його зрадили, він опинився в руках турків і був страчений в Константинополі в 1563 р. Донині збереглися народні пісні, що прославляють подвиги Байди. Запорізька Січ. Розташована в недосяжності для урядової влади, Запорізька Січ і після смерті свого засновника продовжувала процвітати. Будь-який християнин чоловічої статі, незалежно від його суспільного становища, міг прийти сюди і тут залишитися, щоб стати жителем одного з грубо збитих дерев'яних «куренів», критих соломою, і долучитися до козацького братства. Так само просто він міг і піти геть. Жінки і діти - зайва тягар в кочовий козацького життя - на Січ не допускалися.

Запорожці заявляли, що не підкоряються нікому і нічому, крім своїх власних законів, які передавалися і вдосконалювалися від покоління до покоління. Всі мали рівні права, всі брали участь у загальних радах - «радах». Ці раді збиралися з будь-якого приводу і протікали дуже бурхливо: зазвичай з усіх дебатують сторін перемагала та, що голосніше крикне. Точно так само проходили вибори і перевибори козацьких ватажків - отамана, або гетьмана, осавулів, писаря, обозного і судді. За цим же зразком кожен курінь (це слово позначало не тільки саме житло, а й обіймав його козацький загін) вибирав і собі «старшину». Під час військових походів старшина мала абсолютну владу, правом карати і милувати. Але в мирний час її компетенції були вельми обмеженими. Усього запорожців налічувалося 5-6 тис. Змінюючи один одного, вони тримали на Січі постійний гарнізон, що становив приблизно десяту частину загальної їх чисельності. Решта вирушали у військові походи або на мирні промисли. Січове господарство в основному грунтувалося на полюванні, рибальстві, бортництво, солеваріння в гирлі Дніпра. Оскільки Січ лежала на торговельному шляху з Речі Посполитої на береги Чорного моря, торгівля також грала чималу роль в житті запорожців. Поступово всупереч декларованому рівності і братерства на Січі виникають соціально-економічні відмінності і суперечності між старшиною і рядовими козаками (черню), час від часу розряджуються бунтів і переворотами. Таким чином, до початку XVII ст. існувало три (хоч і частково перекриваються) категорії козаків. Перша-це заможні реєстрові козаки, завербовані на службу королю та уряду. Друга запорожці, що жили поза офіційними меж Речі Посполитої. І третя - це величезна більшість козацтва, нереєстрові козаки, що жили в містах пограниччя: вони вели цілком козацький спосіб життя, але не мали офіційно визнаного статусу.

Боротьба проти турків і татар.

На ранній фазі свого розвитку нереєстрове козацтво і особливо Січ в очах усього решти суспільства були просто набродом розбійників. Так думали не тільки магнати і королівські чиновники, а й більшість українців. Але до кінця XVI ст. образ козацтва змінюється. В усякому разі, про козаків починає краще думати маса простого народу, підбадьорена їх відчайдушною сміливістю та успіхами у боротьбі з татарами та їх могутніми покровителями - турками.

Від турків потерпали не одні українці. Вся Європа XVI ст. тремтіла від однієї думки про турецьке нашестя. У 1529 р. оттоманци спустошили Угорщину і ледь не захопили Відень. А величезна частина Східної Європи лишалася під прямою загрозою набігів татар. Так що кожен, хто насмілювався кинути виклик «бусурманам» (так називали в Україні всіх мусульман), твердо міг розраховувати як на симпатії своїх земляків, так і на славу за кордоном.

Але як би не дорожили запорожці своєю славою, здобутою в походах на турків і татар, пускалися вони в ці походи аж ніяк не заради неї однієї - були і цілі більш практичні. Потрібно було відтіснити татар далі від українських поселень. Та й чи можна було поживитися добром у захоплених оттоманських містах: адже регулярна військова видобуток становив пристойну частину козацького доходу. Найчастіше козаки нападали з моря. Для морських походів у них були заведені цілі флотилії, що складалися з 40-80 чайок - довгих, вузьких, неглибоких човнів, у кожній з яких могло поміститися до 60 людей. Як-то примудрився прослизнути повз оттоманських фортець у гирлі Дніпра, козаки на чайках атакували татарські й турецькі укріплення на Чорноморському узбережжі.

Вперше подібний набіг згадується під 1538, ще до заснування Січі, коли козацька флотилія частково зруйнувала турецьку фортецю Очаків. Після цього козаки все частіше пускалися в подібні підприємства, і слава їх ширилася по світу - адже Оттоманська імперія була в той час наймогутнішою в світі державою!

І ось вже головні її вороги, австрійські Габсбурги, в 1595г. посилають на Січ свого посла для укладення пакту про спільні дії проти оттоманцев в Молдові. І навіть римський папа поспішає встановити контакти із запорожцями. Як бачимо. Січ вела себе як цілком суверенна держава: оголошувала війни, проводила власну зовнішню політику. Найбільшого розмаху козацькі рейди проти турків досягають між 1600 і 1620 роками. У 1606 р. козаки спустошили Варну - найсильнішу турецьку фортецю на узбережжі. У 1608 р. взяли Перекоп, у 1609 - Кілію, Ізмаїл та Аккерман. У 1614г. запорожці вперше досягли узбережжя Малої Азії і атакували Трапезунд. Але найбільша приголомшуюча акція мала місце в 1615 р., коли під носом у самого султана і 30-тисячного гарнізону його столиці близько 80 козацьких чайок проникли в константинопольську гавань, підпалили її та безкарно відправилися геть, - причому п'ять років по тому все це було пророблено знову ! Нарешті, в 1616г. козаки захопили Кафу - ринок рабів у Криму - і звільнили рабів і полонених.

Живописуючи діяння козаків, турецький історик XVII ст. Найму зауважував: «Можна стверджувати напевно, що у світі немає людей, які менше дорожили б своїм життям і менше боялися смерті, ніж ці ... Навіть знавці військової справи заявляють, що цей набрід завдяки своїй сміливості і винахідливості не знає собі рівних в морському бою ». Втім, і на суші козаки чимало докучали туркам. На грізні заклики султана Османа II до поляків - приструнити козаків - ті лише розводили руками. Тоді оскаженілий султан зібрав небаченої сили військо-160 тис. чоловік - і, приєднавши до нього ще тисячі своїх кримських васалів, виступив проти Речі Посполитої.

У 1620г. поляки зазнали нищівної поразки від війська султана під Цецорою. Рік потому всього 35-тисячне польське військо намагалося утримати турків під Хотином і неминуче було б знищене, якби вчасно не підійшла 40-тисячна козацька підмога на чолі з гетьманом Сагайдачним.

Зі зростанням військових успіхів зростала і впевненість козаків у власних силах. І ось вони вже дерзят полякам, а самих себе починають називати захисниками віри, лицарським братством, які б'ються за справу народу. Мета всієї цієї риторики в загальному зрозуміла: придбати ті ж права і привілеї, що покладалися стану воїнів. Цікаво, однак, що, за рідкісними винятками, самі козаки, мабуть, цілком серйозно входили в цей ними ж самими створений піднесений образ.

Це нове усвідомлення своєї високої місії змушувало козаків близько до серця приймати животрепетні внутрішні проблеми українського суспільства.

Google+AR
Форма входу

©

Пошук на сайті

Гімн України

Моя Україна

Наш банер


[ Отримати код баннера]

Статистика

© 2008-2017 Міжнародна всеукраїнська громадська організація «Українське козацтво». Усі права захищено. © Українське козацтво - Копіювання матеріалів сайту дозволяється лише з активним посиланням на джерело: http://ukrcossacks.at.ua Правила використання та копіювання інформації з сайту "Українське козацтво" ви можете прочитати -> >ТУТ< <-